Одні скажуть, що це зв’язок із релігією, віра в Бога. Це так, але хіба нерелігійна людина не може бути духовною?
Інші скажуть, що це певні норми поведінки — що можна, а що не можна, — певний кодекс, згідно з яким потрібно жити. І це так, але хіба всі законослухняні люди, які дотримуються норм і правил, є духовними?
Треті скажуть, що це вселенська любов, всепрощення і доброта. Це так, але хіба людина, яка зі зброєю в руках захищає свою країну та близьких, не може бути духовною?
Четверті скажуть, що це мудрість, внутрішній спокій і милосердя. І вони також будуть праві. Але хіба всіх мудрих, врівноважених і тих, хто допомагає іншим, можна назвати духовними?
Так що ж таке духовність?
Духовність — це початкове, беззаперечне, апріорне сприйняття себе та інших як частини чогось більшого. І неважливо, що саме це більше — сім’я, рід, людство, земля, природа, небо, Бог, Всесвіт.
Духовність — це здатність відчувати “МИ”, не втрачаючи свого “Я”. Ми як пара, компанія, країна, цивілізація, в якій є я. Ми — це я і земля, дерево чи гори, я і небо, зорі або космос. Ми — це я і те, що всередині мене, ми — велике і мале.
Духовність — це здатність сприймати цілісність світу в єдності та різноманітті разом зі здатністю рухатися, творити та впливати, слідуючи за енергією контакту.
Це прийняття іншого, його потреб, почуттів і думок разом із прийняттям своїх бажань, відчуттів і пристрастей. Це прийняття пристрасті насильника разом із прийняттям болю жертви.
Це вміння вбити, але якщо ти відчуваєш сенс цього разом із болем того, кого вбиваєш. Це здатність відчувати і мислити одночасно Всесвітом і своїм тілом, приймаючи і перше, і друге.
Це вміння відчувати безкінечність і момент “тут і зараз”. Це відчуття прийняття образи одного і байдужості іншого.
Це їжа як духовний акт зв’язку із землею та корінням, разом із відчуттям неба, сенсів і душі. Це прийняття пристрастей, конкуренції, краси боротьби разом із умиротвореністю буття, споглядання і невключення. Це прийняття цього як у собі, так і в інших…
Центр духовного розвитку — це простір, де народжується відчуття “МИ” та усвідомлення меж свого “Я”.
Це місце, де можна пізнати незвідані частини себе, поєднати їх у єдине ціле та відчути себе частиною Чогось Більшого.
З цим, щоб нести це відчуття далі в світ, жити, діяти і творити, залишаючи після себе щось значуще і важливе, а також набуваючи нового досвіду для душі.
І найважливіше: духовність — це здатність усвідомлювати і споглядати, щоб рухатися, творити і діяти. Діяти та впливати, щоб створювати те, що цінно споглядати і усвідомлювати.
Наша місія — надати вам з одного боку конкретні інструменти для пізнання себе і світу навколо, а з іншого боку — досвід взаємодії з трансцендентним, з чимось більшим без прив’язки до конкретних релігій або філософських течій.
(с) Іван Петканич
