Щоб адекватно аналізувати, бачити, відчувати та керувати, потрібно вміти відокремлювати себе і, навпаки, поєднуватися з чимось. Для цього потрібно вміти відокремлювати свідомість від інших своїх частин. Ваше тіло — це частина вас, але це не свідомість, ваші почуття — це частина вас, але це не ваша свідомість, і особливо ваші думки — це лише частина вас, але не ваша свідомість.
Дисоціація якраз потрібна для того, щоб провести межі між тілом, почуттями, думками та свідомістю. Але це не означає відкинути тіло, відмовитися від почуттів або викинути думки.
Часто ті, хто займається йогою, дисоціюються і забувають асоціюватися, віддаляючись від тіла, думок і, особливо, почуттів. Вони стають дуже спокійними, але трохи «неживими», дуже піднесеними, але не зовсім цілісними.
У більшості людей межі між тілом і розумом, розумом і почуттями, почуттями та тілом, і всіма цими частинами та свідомістю розмиті та невизначені. Тому часто потреби, прагнення та відчуття одного приймаються за імпульси іншого. Наприклад, бажання поїсти приймається за потребу тіла, хоча насправді це часто потреба розуму. Або сплеск образи чи гніву сприймається як витівка розуму, хоча почуття до розуму мають дуже опосередковане відношення.
Саме для того, щоб побачити і провести межу, відділити зерна від полови, потрібно дисоціюватися.
Але в тілі буквально «зашито» багато особистого досвіду, і якщо людина дисоціюється з тілом, але потім не асоціюється з ним, цей досвід втрачається. Цим страждають багато прихильників сучасних напрямків йоги.
Тому асоціація — це важлива й необхідна частина. Коли людина стає тілом, вона повертає, інтегрує тілесний досвід у свідомість.
Розвиток — це дорослі відносини між розумом і свідомістю…
Щоб свідомо розвиватися, потрібно вибудувати дорослі відносини між розумом і свідомістю.
Щоб вибудувати дорослі відносини між двома елементами, які зливаються, потрібно «обнулитися», розділити їх. Для цього необхідна дисоціація з розумом.
Коли свідомість починає спостерігати тіло, розум стає чистим провідником. Це стан, коли діяльність розуму майже не заважає створенню контакту між свідомістю та тілом. Мозок може продовжувати продукувати думки, але це не заважає.
Саме за допомогою хатха-йоги відбувається з одного боку дисоціація: ви починаєте себе розрізняти як свідомість, як розум, як тіло. Але тіло і розум є джерелом вашого досвіду. Тому ваше завдання — прийняти свідомістю свій розум разом із його думками і тіло разом із відчуттями, прийняти розумом свідомість і тіло, прийняти тілом розум і свідомість.
Коли ви одночасно приймаєте всі ці частини та розрізняєте їхню різну природу, відбувається максимальний ріст досвіду та свідомості.
Завдання хатха-йоги — спочатку роз’єднати, а потім об’єднати. Лише інтегруючи досвід розуму й тіла, свідомість може рости та розвиватися.
Уміння бути в тілі — база для того, щоб справлятися з психологічними та енергетичними речами…
Практикуючи хатха-йогу, людина виробляє навичку бути в тілі, відчувати його, а не просто пам’ятати про його існування. Уміння бути в тілі — це основа для того, щоб ви справлялися з психологічними та енергетичними викликами.
Наприклад, людина відчуває почуття, енергії, простір, але не відчуває тіла. У такому випадку її особистість не отримує необхідного досвіду. А почуття, не маючи фактичної реалізації через дії, накопичуються й тиснуть зсередини. Тому такі люди схильні посилювати свою образу, страх, тривожність або сором, тому що в них немає фактичного досвіду, який здобувається через дії фізичного тіла.
Людина, яка присутня у своєму тілі, не може нічого не робити, коли виникають почуття. Почуття спонукають її до дій.
Люди, які не вміють бути в тілі, не відчувають імпульс до дій, нічого не роблять, і почуття не переробляються через тіло, тому вони посилюються. Таким чином, у них формується чуттєво-емоційна «воронка», у яку вони регулярно провалюються, страждають від цього і відторгають тіло й почуття ще більше, все більше віддаляючись від цілісності та від реальності.
Тіло не має прямого доступу до свідомості, лише до розуму. Тіло — це провідник між цим світом і душею. Якщо тіло як би не існує — втрачається сенс, заради якого душа втілилася в цьому світі.
Якщо людина потрапляє в життя, де є доступ до певних практик, щоб її свідомість могла набрати досвід, вирости, відчути більше, але людина використовує цей доступ для того, щоб втекти з цього світу, наступного разу вона буде жити таке життя, щоб точно й неминуче отримати цей досвід — в таких умовах, де цього неможливо не зробити, у такому тілі, в якому неможливо не відчувати.
Отже, перш за все важливо помітити відмінність себе від тіла — дисоціюватися. А потім асоціюватися з тілом, щоб інтегрувати досвід.
Між свідомістю та тілом завжди є зв’язок…
Між свідомістю та тілом є зв’язок, незалежно від того, хочете ви цього чи ні. Якщо існує зв’язок між двома об’єктами у світі, це завжди має сенс для обох об’єктів. Це перший постулат у сакральній йозі.
Тому, якщо людина хоче розірвати зв’язок, вона руйнує цілісність і намагається позбутися певного сенсу. Коли сенс реалізується, зв’язок інтегрується.
Коли людина може легко дисоціюватися й асоціюватися з тілом, у неї встановлюється природний зв’язок із тілом. Встановлення зв’язку з тілом — це перше завдання хатха-йоги.
Коли ви стаєте тілом, ви відчуваєте нецілісність його структури. Гармонізуючи структуру тіла, ви гармонізуєте свідомість, оскільки вони пов’язані між собою, і навпаки — коли гармонізується свідомість, структура тіла також гармонізується. Налагодження такої повноцінної петлевої зв’язку між тілом і свідомістю — друге завдання хатха-йоги.
Третє завдання — це налагодження зв’язку з простором. Тому що життя — це не тільки зв’язок свідомості й тіла, це ще й діяльність. Життя — це взаємодія з простором, зміна своєї форми й місця розташування. Значною мірою хатха-йога стосується усвідомлення того, що ви взаємодієте з простором загалом, а не з якимись його елементами. І для того, щоб бути успішним у житті, важливо вміти відчувати свій контакт із простором у цілому.
Сенс геометрії тіла, його розташування у просторі — саме в контакті з цим простором. Через контакт із простором ви починаєте відчувати межі. Якщо межі будуть нечіткими й розмитими, взаємодія не буде ефективною. Вся енергія в цьому світі метаболізується через межі. Новий досвід ви отримуєте через межі, впливаєте через межі. Немає меж — немає впливу й нового досвіду.
(с) Іван Петканич
